
Ти йшов, як Він, смиренно так ішов,
свого Хреста ніс на свою Голготу.
В глибоких ранах запеклася кров
під камуфляжем, що змокрів від поту.
Й тобі юрба кричала: Розіпни!
за те, що боронив свою Вкраїну.
А ти ішов проклятий без вини,
слова і камені летіли вслід у спину.
Не впадь, рідненький, під тяжким хрестом,
бо мусиш до кінця пройти страшну дорогу.
У відповідь на зло, не варто - злом,
в душі тихенько змов Молитву Богу.
...Ти так смиренно ніс свого хреста.
Юрба хотіла хліба і забави.
Це їх дорога, їх страшна ганьба.
Для тебе це була дорога - СЛАВИ!
Ирина Гулиева
Исчезают визги, а главное, исчезает само упоминание таких пропагандистских
маркеров кислотного цвета, как "нацiя", "по над усе" — это если с плюсом,
или "москаляка", "ху*ло" — это если с минусом.
Вместо этого самого низкопробного штампа произведение стилизуется под "незлое
тихое слово" с обращением к христианским символам и образцам укролитературной
традиции. Стихотворение, конечно, написано без помощи музы, без вдохновения,
оно просто собрано из готовых клише. Это стандарт, но стандарт уже гораздо более
высокий, чем у сегодняшней массовой укропропаганды.